Перше, що спадає на думку при слові «гінді», – це індійське кіно, запальні танці, древня філософія, численні релігії (християнство, іслам, буддизм, індуїзм, джайнізм, зороастризм, іудаїзм, сикхізм і т.д.), йога, чарівний палац Тадж Махал, Перлова мечеть, бенгальські тигри, індійські слони, розписні килими і фігурки древніх богів Шиви, Вішну і Брахми. Ну як тут не вивчити хінді?
Гінді – найпоширеніший в Індії мова індоарійської гілки індоєвропейської сім’ї мов. На ній говорять близько 42% населення Індії. За чисельністю людей, які говорять на гінді, ця мова на п’ятому місці в світі після арабської, китайської, іспанської та англійської мов. Хоча в розмовній мові чиста гінді зустрічається рідко (найчастіше можна почути гіндустані – суміш гінді та урду), нею ведуть мовлення ЗМІ, виголошують промови політики, складаються офіційні документи. Всього ж територію сучасної Індії населяють народності, що використовують 179 мов і 544 діалекту.
Мова ця дуже цікава. Наприклад, в ній відсутнє дієслово “мати”. Наприклад, фраза «Я маю брата» в гінді буде виглядати так: «Мій брат є». Напрямок рядка тексту листа на гінді звичне нам – зліва направо, зате порядок слів перевернутий з ніг на голову: присудок у реченні стоїть останнім, а розташування доповнень – завдання з кількома невідомими. це накладає свій відбиток на процес вивчення гінді. Тому, щоб перевести пропозиції, нам, європейцям, доводиться читати їх з кінця. У промові індійців багато слів для збагачення мови, які не несуть ніякого смислового навантаження (на кшталт слів-паразитів). У Індії ж без них мова просто неможлива! А ще індійці придумали лігатури – з’єднання на письмі двох приголосних, а різні носові приголосні в багатьох місцях замінили крапками.
На гінді розмовляє понад 400 мільйонів чоловік у всьому світі. Величезні індійські громади є в багатьох країнах, включаючи США, Канаду, Австралію, Пакистан, Фіджі і т.д. Є прогнози, що через якийсь час індійці нарівні з китайцями заселять всю планету. Словом, аргументів для вивчення гінді вистачає.
Гінді – найпоширеніший в Індії мова індоарійської гілки індоєвропейської сім’ї мов. На ній говорять близько 42% населення Індії. За чисельністю людей, які говорять на гінді, ця мова на п’ятому місці в світі після арабської, китайської, іспанської та англійської мов. Хоча в розмовній мові чиста гінді зустрічається рідко (найчастіше можна почути гіндустані – суміш гінді та урду), нею ведуть мовлення ЗМІ, виголошують промови політики, складаються офіційні документи. Всього ж територію сучасної Індії населяють народності, що використовують 179 мов і 544 діалекту.
Мова ця дуже цікава. Наприклад, в ній відсутнє дієслово “мати”. Наприклад, фраза «Я маю брата» в гінді буде виглядати так: «Мій брат є». Напрямок рядка тексту листа на гінді звичне нам – зліва направо, зате порядок слів перевернутий з ніг на голову: присудок у реченні стоїть останнім, а розташування доповнень – завдання з кількома невідомими. це накладає свій відбиток на процес вивчення гінді. Тому, щоб перевести пропозиції, нам, європейцям, доводиться читати їх з кінця. У промові індійців багато слів для збагачення мови, які не несуть ніякого смислового навантаження (на кшталт слів-паразитів). У Індії ж без них мова просто неможлива! А ще індійці придумали лігатури – з’єднання на письмі двох приголосних, а різні носові приголосні в багатьох місцях замінили крапками.
На гінді розмовляє понад 400 мільйонів чоловік у всьому світі. Величезні індійські громади є в багатьох країнах, включаючи США, Канаду, Австралію, Пакистан, Фіджі і т.д. Є прогнози, що через якийсь час індійці нарівні з китайцями заселять всю планету. Словом, аргументів для вивчення гінді вистачає.
Комментариев нет:
Отправить комментарий